Сьогодні два роки минає як 18 вересня 2011 року на 43-му році життя перестало битися серце Івана Німака.

Іван Олексійович у повсякденному житті займав активну громадську позицію. Мав теплі дружні стосунки з односельчанами, рідними і знайомими, його поважали та цінували всі.

Чесний, порядний, чуйний товариш, завжди готовий допомогти, він любив і шанував свою родину. Любив футбол, вболівав за київське «Динамо», а в молоді роки грав за команду села Перекоси, певний час у 90-і роки був її капітаном.

Пам’ять про рідного Івана назавжди збережеться у наших серцях.

 Тебе вже нема, тільки ми все не віримо,

Ти в нашій душі назавжди.

Біль втрати ніколи, мабуть, не залічимо.

У спогадах – ти! У думках наших – ти!

Назавжди ти в пам'яті залишишся у нас,

І по життю ти будеш вічно з нами,

Улюблений наш батько, чоловік,

синочок, брат рідненький. Ти для нас був самий!..

Велика родина